вселюдно

ВСЕЛЮ́ДНО (УСЕЛЮ́ДНО).

Присл. до вселю́дний.

Оповістити себе вселюдно вашою полюбовницею я не хочу (І. Нечуй-Левицький);

Мають знамена і б'ється юнацтво, Крові потоки ллючи... Сміло з повіток плуги витягайте, Куйте вселюдно мечі! (О. Олесь);

Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля – не черінь. Любов – це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь. (Л. Костенко);

В Олени Теліги було якесь велике відчуття жіночої великості, якоїсь емансипації, що вселюдно формувала свій власний духовний світ (із журн.).