вслід

ВСЛІД (УСЛІ́Д), присл.

1. Слідом, безпосередньо за ким-, чим-небудь.

Якщо пригальмуєш зненацька – одразу налетять, зіб'ють ті, що йдуть услід... (О. Гончар);

Ось він [Карпо] зринає і біжить услід! (Г. Колісник);

[Клеопатра:] Пробач моїм вітрилам полохливим. Не ждала я, що кинешся ти вслід (Борис Тен, пер. з тв. В. Шекспіра);

// Потім, незабаром після чого-небудь.

Садили не те, або не так, або не тоді. Скажімо, посадять чисту сосну, а вона вслід і гине від шкідників або від пожеж під час суші середлітньої... (О. Гончар);

Невдовзі виділилася провідна течія кубанського козацтва, а вслід і частини новгородніх. Це був “чорноморський”, або “самостійницький” напрям (Д. Білий).

2. у знач. прийм., з дав. в. Уживається на позначення напряму віддаляння кого-, чого-небудь.

Панна хорунжівна їй услід кричить: – І хустку, і весільну шишку тобі дам... (Г. Квітка-Основ'яненко);

З тугою, острахом і надією в очах дивилася вона вслід відступаючій частині... (В. Козаченко);

Самотній вершник зникне за туманом. Сторожа вслід подивиться йому (Л. Костенко).

○ (1) Вслі́д за, у знач. прийм., з оруд. в.:

а) уживається на позначення слідування за ким-, чим-небудь чогось або якоїсь дії.

Дід Дунай широко махнув рукою на панські ліси і ниви і вслід за рукою повів сивими задуманими очима (М. Стельмах);

б) уживається на позначення кого-, чого-небудь, одразу після чого відбувається, настає і т. ін. щось.

– Бігай-но, та швидко, по Тетяну .. Услід за цими словами почулася лопотнява босих ніг (М. Коцюбинський).