вставний
ВСТАВНИ́Й (УСТАВНИ́Й), а́, е́.
Який уставляють у що-небудь.
Написала вставну главу до “Жалю” (Леся Українка);
Оксен, ще веселіше поблискуючи очима, ступнув до дверей. Гнат вихопив наган, вставний зуб хижо блиснув (Григорій Тютюнник);
Голомозий молодцюватого виду стариган.., клацнувши вставною щелепою, відрекомендувався (Ю. Іздрик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вставний — вставни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- вставний — (уставний), -а, -е. Якого вставляють у що-небудь. Вставне речення (слово) грам. — відокремлене речення або слово, вставлене в інше речення, але не пов'язане з ним граматично. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вставний — Вставни́й, -на́, -не́ (а не уставни́й) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вставний — ВСТАВНИ́Й (УСТАВНИ́Й), а́, е́. Який уставляють у що-небудь. Написала вставну главу до "Жалю" (Л. Укр., V, 1956, 54); Оксен, ще веселіше поблискуючи очима, ступнув до дверей. Гнат вихопив наган, вставний зуб хижо блиснув (Тют. Словник української мови в 11 томах