1. Словник української мови в 11 томах

вставний

ВСТАВНИ́Й (УСТАВНИ́Й), а́, е́. Який уставляють у що-небудь.

Написала вставну главу до "Жалю" (Л. Укр., V, 1956, 54);

Оксен, ще веселіше поблискуючи очима, ступнув до дверей. Гнат вихопив наган, вставний зуб хижо блиснув (Тют., Вир, 1964, 305);

Вставна рама.

◊ Вставне́ ре́чення (слово), грам. — відокремлене речення або слово, уставлене в інше речення, але не пов’язане з ним граматично.

Основна маса вставних слів формується з уламків вставних речень, але можуть вони формуватися і з прислівників (Курс сучасної укр. літ. мови, II, 1951, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вставний — вставни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вставний — (уставний), -а, -е. Якого вставляють у що-небудь. Вставне речення (слово) грам. — відокремлене речення або слово, вставлене в інше речення, але не пов'язане з ним граматично. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вставний — ВСТАВНИ́Й (УСТАВНИ́Й), а́, е́. Який уставляють у що-небудь. Написала вставну главу до “Жалю” (Леся Українка); Оксен, ще веселіше поблискуючи очима, ступнув до дверей. Словник української мови у 20 томах
  4. вставний — Вставни́й, -на́, -не́ (а не уставни́й) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)