всячина

ВСЯ́ЧИНА (УСЯ́ЧИНА), и, ж.

Різноманітні речі, події і т. ін.

Мар'я .. качалася на печі, пригадуючи всячину з свого життя (Панас Мирний);

[Оксана:] Чоловік тобі усячину купує, чого б не забажала (М. Кропивницький);

Вона .. була не від того, щоб послухати всячину десь біля магазину (І. Муратов).

◇ (1) Вся́ка вся́чина:

а) дуже багато чого-небудь різного, зовсім несхожого (про предмет розмови, слова́ і т. ін.).

За сніданком [сестра] наговорила стільки всякої всячини, що іншій на тиждень вистачило б (Я. Гримайло);

б) найрізноманітніші речі, предмети і т. ін. в їх сукупності.

Він торгував маззю, мотуззям, заліззям і всякою всячиною, яка потрібна для селян (І. Франко);

Вміють [дочки отця Миколая] і грати на мандоліні, і шити, і варити, і квасити яблука, і готувати всяку всячину (М. Стельмах);

– Іще любить Олесь малювати на снігу всяку всячину (Григір Тютюнник);

Городи́ти (рідше гну́ти) небили́ці (дурни́ці, вся́чину і т. ін.) див. городи́ти;

(2) Хай (неха́й) йому́ (їй, їм і т. ін.) вся́чина (аби́що) – уживається для вираження чийого-небудь незадоволення або захоплення кимсь, чимсь.

От-то було б... але – нехай йому абищо (Є. Гребінка);

– Слухайте ж моєї [управителя] поради, покиньте того Павла навіженого: нехай йому всячина! (Марко Вовчок);

– Що ж ти не вдарив її [гадюку]?.. А ти запримітив місце? Покажи. – Нехай їй всячина, і вести не хочу (Панас Мирний);

[Чоловік¹:] Хай йому всячина! Втомився! (Б. Грінченко);

– Та хай йому абищо! Добре, що не в одній хаті живемо (М. Коцюбинський);

– Мудрий ти, братику Антоне Андрійовичу, хай тобі всячина, Я б ніколи до такого не додумався б... (С. Добровольський);

Ой, як приємно вернути з трудної, утомливої дороги та в теплу домівку... Хай їй [дорозі] абищо (П. Дорошко).