1. Словник української мови у 20 томах

вточувати

ВТО́ЧУВАТИ (УТО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТОЧИ́ТИ (УТОЧИ́ТИ), вточу́, вто́чиш, док., чого, що.

Наливати, випускаючи цівкою воду, напій і т. ін.; націджувати.

[Лукаш:] Та що ти, дівчино? Чи я розбійник? Я тільки хтів собі вточити соку з берези (Леся Українка);

– Піди, слуго вірнесенький, уточи ми [мені] пива. Хай нап'ються за здоров'я та до свого сина (Н. Кобринська);

[Коваль:] Слухай, Гордію, вточи мені вишнівочки (М. Зарудний);

* Образно. Якийсь ранній косар уже розко́шував світанок – чути було вологий шелест коси, а рани трав вточили в досвіт свої пахощі (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вточувати — вто́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вточувати — (уточувати), -ую, -уєш, недок., вточити (уточити), вточу, вточиш, док., чого, перех. Наливати, випускаючи цівкою напій і т. ін.; націджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вточувати — див. цідити Словник синонімів Вусика
  4. вточувати — НАЦІДИ́ТИ (цідячи, налити яку-небудь кількість чогось), УЦІДИ́ТИ (ВЦІДИ́ТИ), НАТОЧИ́ТИ, УТОЧИ́ТИ (ВТОЧИ́ТИ) (за допомогою крана, через отвір у бочці і т. ін.). — Недок.: наці́джувати, уці́джувати (вці́джувати) нато́чувати, уто́чувати (вто́чувати). Словник синонімів української мови
  5. вточувати — ВТО́ЧУВАТИ (УТО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТОЧИ́ТИ (УТОЧИ́ТИ), вточу́, вто́чиш, док., чого, перех. Наливати, випускаючи цівкою напій і т. ін.; націджувати. [Лукаш:] Та що ти, дівчино? Чи я розбійник? Я тільки хтів тобі вточити соку з берези (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах