втілювання
ВТІ́ЛЮВАННЯ (УТІ́ЛЮВАННЯ), я, с.
Дія за знач. вті́лювати.
Побажаймо ж тільки йому на шляхах нового художнього втілювання ясної свідомості своїх сил та власної мистецької вдачі (М. Зеров);
За умов власноручного виконання музичного твору майстерність вчителя музики, окрім педагогічного, має виконавський аспект, адже процес втілювання художньої ідеї у реальному звучанні потребує особистісної участі педагога-музиканта (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- втілювання — вті́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- втілювання — (утілювання), -я, с. Дія за знач. втілювати (утілювати). Великий тлумачний словник сучасної мови