вуалька

ВУА́ЛЬКА, и, ж.

Зменш. до вуа́ль 2.

Блакитна вуалька на простенькому бриликові, а під ним... Невже це вона?.. Невже це Таля?.. Так-так, – вона, запевне вона!.. (Б. Грінченко);

Вона, власне, гарна дівчина – думає Роман, кидаючи оком на дбайливо вдягнену в чорний плащик і капелюшок з вуалькою Оксану (О. Лисяк).