1. Словник української мови у 20 томах

вугол

ВУ́ГОЛ, гла́, ч., діал.

1. Ріг (у 4, 5 знач.).

З-за вугла двору по м'якому піскуватому шляху несподівано підкотила повозка й влетіла в двір (І. Нечуй-Левицький);

Із-за вугла вулиці виїжджають на баских конях музики (А. Чайковський);

Цілими годинами ходив він по вулиці, ховаючись поза вуглами домів (І. Франко);

Прикре непорозуміння скоїлось на тому вуглі стола, де .. сиділа Настя (О. Гончар).

2. Кут у хаті, квартирі і т. ін.

[Кіндрат Антонович:] Як увійде було [бакалійник] у лавку, зараз на всі чотири вугли перехреститься (М. Кропивницький);

Вздовж стін липові лавки, теж килимами понакривані, а в вуглі піч із кахлями, розмальованими в орли та в квіти (Б. Лепкий);

// перен. Місце народження кого-небудь; рідне місце.

– Не журися мною. Я житиму у Мангуші зі Стратоном. Як уже раз відірвешся від свого вугла, то під чужим мусиш здихати... (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вугол — ву́гол іменник чоловічого роду ріг, кут у хаті діал. Орфографічний словник української мови
  2. вугол — д., (у хаті) кут, куток; (дому) ріг. Словник синонімів Караванського
  3. вугол — (вулиці) ріг (геомет.) кут (житла) закут, закуток, куток (місцевість) закутина, закутень (мішка) гузир (сторінки) ріжок (у хаті) покуття, покут, див. угод Словник чужослів Павло Штепа
  4. вугол — -гла, ч., діал. 1》 Ріг (у 3 знач.). 2》 Кут у хаті і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вугол — обтира́ти (отира́ти, витира́ти і т. ін.) кутки́ де, у кого, біля кого, чиї, зневажл. 1. Жити, перебувати де-небудь, у когось (перев. нічого не роблячи). А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини не повинні сидіти вдома! (С. Фразеологічний словник української мови
  6. вугол — ВУ́ГОЛ, гла́, ч., діал. 1. Ріг (у 3 знач.). Цілими годинами ходив він по вулиці, ховаючись поза вуглами домів (Фр., VI, 1951, 249); Прикре непорозуміння скоїлось на тому вуглі стола, де.. сиділа Настя (Гончар, Таврія.., 1957, 36). 2. Кут у хаті і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  7. вугол — Вугол, -гла м. 1) = куток. 2) = ріг. (наружный уголъ, уголъ улицы). Словник української мови Грінченка