1. Словник української мови у 20 томах

вуглячок

ВУГЛЯЧО́К, чка́, ч., діал.

Зменш. до вугля́к.

– Роздмухати б огнище з вуглячка! (А. Малишко);

Вогонь нічого не залишає, крім вуглячків і попелу (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуглячок — вуглячо́к іменник чоловічого роду вуглина діал. Орфографічний словник української мови
  2. вуглячок — ВУГЛЯЧО́К, чка́, ч., діал. Зменш. до вугля́к. Вогонь нічого не залишає, крім вуглячків і попелу (Стельмах, І, 1962, 613). Словник української мови в 11 томах