1. Орфографічний словник української мови

вуглячок

вуглячо́к

іменник чоловічого роду

вуглина

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуглячок — ВУГЛЯЧО́К, чка́, ч., діал. Зменш. до вугля́к. – Роздмухати б огнище з вуглячка! (А. Малишко); Вогонь нічого не залишає, крім вуглячків і попелу (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  2. вуглячок — ВУГЛЯЧО́К, чка́, ч., діал. Зменш. до вугля́к. Вогонь нічого не залишає, крім вуглячків і попелу (Стельмах, І, 1962, 613). Словник української мови в 11 томах