вудження

ВУ́ДЖЕННЯ, я, с., зах.

Дія за знач. ву́дити²; копчення.

Обскубували і патрали диких гусей і дрібних пташок, що потім мали йти на вудження над запашними галузками (Н. Королева);

Я .. пиляв дрова для вудження шинок (Ю. Винничук);

У карпатських селах було поширене соління і вудження в диму (з наук.-попул. літ.).