1. Словник української мови у 20 томах

вудочка

ВУ́ДОЧКА, и, ж.

Зменш. до ву́дка.

[Олеся:] Дай мені одну вудочку, і я половлю (М. Кропивницький);

– А тобі я раджу забрати мої вудочки й ловити рибку (М. Хвильовий);

Ловлять сомів вудочками, бере він і на спінінг, а великий – на спеціальні великі гаки (Остап Вишня);

– Рибальство легше, – вів далі Клайд. –- Закинув вудочку – можеш чекати, поки риба сама прийде до тебе. Не треба блукати по лісу й шукати звірів чи птахів (В. Владко);

Вудочка, як великий промінь, лежала на його плечі, вудочка обіцяла йому такі радощі, що в передчутті їх Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вудочка — ву́дочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вудочка — [вудочка] -чкие, д. і м. -оц':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  3. вудочка — -и, ж. Зменш. до вудка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вудочка — закида́ти / заки́нути ву́дочку (гачо́к, га́ка і т. ін.). 1. Обережно, натяками розвідувати, з’ясовувати щось. Здалека почала (Уляна): “Хоч би з батьками познайомив мене. Якось незручно”. Фразеологічний словник української мови
  5. вудочка — ВУ́ДОЧКА, и, ж. Зменш. до ву́дка. [Олеся:] Дай мені одну вудочку, і я половлю (Кроп., II, 1958, 284); Гонтар, захопившись вудочкою, наче забув про її [дівчини] існування (Баш, Вибр., 1948, 17). Словник української мови в 11 томах