1. Словник української мови у 20 томах

вужик

ВУ́ЖИК, а, ч.

Зменш. до вуж.

У старих, погнилих пнях люблять тут бувати сірі, блискучі, не шкідливі вужики – вбогі, покарані Богом сотворіння, що лежать десь на гарячій стежині спіралькою (М. Стельмах);

* У порівн. Маленький, висохлий за літо потічок безшумно звивався чорним вужиком серед пожовклих трав (В. Гжицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вужик — ву́жик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вужик — -а, ч. Зменш. до вуж. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вужик — ВУ́ЖИК, а, ч. Зменш. до вуж. *У порівн. Маленький, висохлий за літо потічок безшумно звивався чорним вужиком серед пожовклих трав (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 51). Словник української мови в 11 томах