1. Словник української мови у 20 томах

вузити

ВУ́ЗИТИ, ву́жу, ву́зиш, недок., що, рідко.

Те саме, що зву́жувати.

Треба двері вузити, а то широкі (Сл. Гр.);

Чим ближче до пригороду, тим урвище ставало і глибшим, і жаховитішим: в одному місці воно вузило шлях до шести сажнів (М. Старицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вузити — ву́зити дієслово недоконаного виду звужувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. вузити — вужу, вузиш, недок., перех., рідко. Те саме, що звужувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вузити — ВУ́ЗИТИ, ву́жу, ву́зиш, недок., перех., рідко. Те саме, що зву́жувати. Урвище ставало й глибшим, і жахливішим, в одному місці воно вузило шлях до шести сажнів (Стар., Облога.., 1961, 35); Треба двері вузити, а то широкі (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. вузити — Вузити, -жу, -зиш гл. Съуживать, дѣлать уже. Треба двері вузити, а то широкі. Камен. у. Словник української мови Грінченка