1. Словник української мови у 20 томах

вузина

ВУЗИНА́, и́, ж., рідко.

Вузьке місце; щілина.

– Ведім її [Параску] верхами та вузинами, а не дорогою, щоби не втікла назад (О. Кобилянська);

З вузини між Сестом і Обідом плила громада дромонів (Юліан Опільський);

Спочатку перські судна, напливаючи, Протистояли грекам. Та, згромадившись У вузині протоки, одне одному Лиш заважали; бо ж носами мідними Вдаряючи, змітали веслярів ряди (А. Содомора, пер. з тв. Есхіла).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вузина — вузина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири вузини́ Орфографічний словник української мови
  2. вузина — -и, ж. Вузьке місце; щілина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вузина — Вузина́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вузина — ВУЗИНА́, и́, ж. Вузьке місце; щілина. — Ведім її [Параску] верхами та вузинами, а не дорогою, щоби не втікла назад (Коб., І, 1956, 483); З вузини між Сестом і Обідом плила громада дромонів [плоскодонних високих галер] (Оп., Іду.., 1958, 219). Словник української мови в 11 томах