вузлик
ВУ́ЗЛИК, а, ч.
Зменш. до ву́зол¹ 1–3, 6, 8.
Прийшлось навіть вузлики на хусточці зав'язувати, щоб не забути (Леся Українка);
Людмила .. на мить згадала Голобородька в сонцезахисних окулярах, старанно виголені щоки, біла сорочка, акуратний вузлик краватки, (В. Яворівський);
У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням (М. Коцюбинський);
Миколка витягає з кишені вузлик, розв'язує, окрайчик хліба і цибулину кладе до кишені назад, а хустинкою міцно перев'язує шию (М. Вінграновський);
Власна пластинка слизової оболонки трахеї має багато еластичних волокон, лімфоцитів і лімфоїдних вузликів (з наук. літ.);
* У порівн. Це Люба, помічник капітана. Чорноброва, червонощока, носик не те щоб кирпатий, але трохи вгору. Вся тугенька, як вузлик (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- вузлик — ву́злик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вузлик — [вузлиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- вузлик — -а, ч. Зменш. до вузол I 1-4), 8). Ревматоїдний вузлик — щільне утворення, яке виникає при ревматоїдному артриті в підшкірній тканині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вузлик — розв’я́зувати / розв’яза́ти ву́зол. Остаточно вирішувати складне, заплутане питання, проблему. Вона хотіла виїхати таємно від нього, порвати все одним махом, в одну мить розв’язати той тугий .. вузол (Ю. Збанацький). розв’яза́ти ву́злики. Фразеологічний словник української мови
- вузлик — ВУ́ЗЛИК, а, ч. Зменш. до ву́зол¹ 1-4, 8. Прийшлось навіть вузлики на хусточці зав’язувати, щоб не забути (Л. Укр., III, 1952, 662); У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням (Коцюб. Словник української мови в 11 томах