1. Словник української мови у 20 томах

вузькоплечий

ВУЗЬКОПЛЕ́ЧИЙ, а, е.

З вузькими плечима.

Високий, стрункий, вузькоплечий, ніби велетень, котрому не дали гаразд розвинутися й набрати тiла (Б. Лепкий);

Я тепло подивився на його [Осодчого] вузькоплечу згорблену спину (Б. Антоненко-Давидович);

– Побачимо, якої ти заспіваєш, коли на горбок Варчукове кодло збіжиться, – усміхнувся в цурпалки вусів Іван Бондар, слідкуючи за вузькоплечою постаттю (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вузькоплечий — вузькопле́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вузькоплечий — -а, -е. Який має вузькі плечі. Великий тлумачний словник сучасної мови