1. Словник української мови у 20 томах

вузівець

ВУ́ЗІВЕЦЬ, вця, ч., заст.

Студент вузу; вишівець.

Як із вирію журавлі летять, так на свята з'їжджаються вузівці (В. Швець);

Який же з мене студент і майбутній журналіст? Та, може, за цей час колишній вузівець навіть забув, як тримати в руці перо (О. Шугай).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вузівець — ву́зівець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вузівець — -вця, ч., розм. Студент вузу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вузівець — ВУ́ЗІВЕЦЬ, вця, чол., розм. Студент вузу. Як із вирію журавлі летять, так на свята заїжджаються вузівці (Василь Швець, Неспок. літо, 1959, 21). Словник української мови в 11 томах