вуленька
ВУ́ЛЕНЬКА, и, ж., нар.-поет.
Зменш.-пестл. до ву́лиця 1.
Чом вуленька не широкая? Чом травонька не зеленая? – Як мені зеленою бути, Коли мене дівчата стопчуть Жовтими чобітками, Залізними підківками! (з народної пісні);
Ой ходить Сон по вуленьці. В тонкій білій кошуленьці (з народної пісні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me