вулик

ВУ́ЛИК (заст. У́ЛИК), а, ч.

Спеціально зроблений будиночок або видовбана колода для розведення бджіл.

Полазила [бджола], підняла крильця і, крутячись, важко пролетіла до свого вулика (Панас Мирний);

В пасіці гули в уликах бджоли густим глухим гуком (І. Нечуй-Левицький);

Золоті бджоли бриніли в золотому сонячному промінні, купчились на вуликах біля вічок, гули весело (Б. Грінченко);

На хатки в мініатюрі були схожі ці рамкові вулики, в кожному з яких жила бджолина сім'я, а пасіка вся нагадувала мініатюрне село, що причаїлося попід гречкою, як попід лісом (О. Гончар);

Старець походжав між вуликами-колодками, ввесь білий і сорочка до колін, .. і ріденьке довге волосся, й довга густа борода (І. Білик);

* У порівн. За зиму сторожка – хатка об однім віконці й під соломою – постаріла, дужче вгрузла в землю, стоїть під самісінькою горою серед грушевого та черемхового цвіту, як вулик (Григір Тютюнник);

// Сім'я бджіл, яка живе в такому будиночку або колоді; рій.

Розворушений вулик монотонно гудів (з газ.);

* У порівн. Обернувся в вулик табір... Крики, – ржання, – метушня... Кожний бравсь за спис, за зброю І... на огиря-коня (О. Олесь).

◇ Як бджо́ли у ву́лику див. бджола́;

Як (мов, ні́би і т. ін.) бджіл у ву́лику див. бджола́;

(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) у ву́лику (в у́лику) – дуже шумно, гамірно.

Слово по слову – ціле море слів, гук і гам стоїть мов у вулику перед рійбою (Панас Мирний);

– З одного боку співають свашки, з другого – дружки, в хаті мов в улику... (М. Коцюбинський);

Вся громада вже гула як бджоли в улику (Б. Грінченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

вулик

Значення в інших словниках