вулканічний

ВУЛКАНІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до вулкана.

Каффа дивовижно нагадує Помпею, зруйновану вулканічним вибухом (З. Тулуб);

Якийсь тонкий сухий вчений .. переконливо говорив: – .. Життя на Марсі нема взагалі. Ця планета пуста і мертва, вона покрита пісками та вулканічним попелом (О. Бердник);

На ранньому ступені розвитку вулкан не має вулканічного конуса (з наук. літ.).

2. Стос. до вулканізму.

Накопичення переважно пісчано-глинистих відкладів відбувалося у водному середовищі й супроводжувалося активною вулканічною діяльністю (з наук. літ.);

На Землі в районах, де ще не закінчився процес горотворення, бувають землетруси і спостерігаються вулканічні явища (з навч. літ.);

// Який утворився внаслідок вулканізму.

Вздовж Тихоокеанського узбережжя поширені товщі вулканічних порід (з наук. літ.).

3. перен. Дуже сильний, бурхливий.

Олекса мало слухав тої тиради. Видимо, процес власних думок у нього був занадто вулканічний і не давав можності [можливості] слухати (Г. Хоткевич);

Бій на плацдармі то затухав, то спалахував з вулканічною пристрастю (Ю. Яновський);

Вам весь світ – лазуреві безкраї, А мені – вулканічний вертеп. Де чутно, як тремтить і палає Пеклом муки покараний степ (Є. Маланюк).