1. Словник української мови у 20 томах

вуркіт

ВУ́РКІТ, коту, ч.

Несильне, низького тембру переливчасте звучання.

У вуха вже линув одноманітний, сердитий вуркіт мотора (О. Донченко);

До Острозького замку докотилися тривожні луни .. вуркотів землі (Іван Ле);

Утікачі почули вуркіт мотора, і майже одночасно блиснув промінь прожектора (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуркіт — ву́ркіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вуркіт — -коту, ч. Несильне, низького тембру переливчасте звучання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вуркіт — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти. Словник синонімів української мови
  4. вуркіт — ВУ́РКІТ, коту, ч. Несильне, низького тембру переливчасте звучання. У вуха вже линув одноманітний, сердитий вуркіт мотора (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 44); До Острозького замку докотилися тривожні луни тих вуркотів землі (Ле, Україна, 1940, 98). Словник української мови в 11 томах