вуховертка
ВУХОВЕ́РТКА, и, ж.
Комаха родини шкірястокрилих з видовженим тілом, яка є городнім і садовим шкідником.
Вуховертки мають витягнуте циліндричне тіло, вкрите міцним, блискучим хітином, відносно короткі вусики і ротовий апарат гризучого типу, який також пристосований для злизування рідкої їжі (з наук. літ.);
Передній край тіла вуховертки хітинізований і утворює луску – рогову пластинку, до якої ззаду примикає ніжна, віялоподібна частина крила (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуховертка — -и, ч., діал. Ложечка для вичищання сірки з вух. Великий тлумачний словник сучасної мови