1. Словник української мови у 20 томах

вштовхувати

ВШТО́ВХУВАТИ (УШТО́ВХУВАТИ), ую, уєш, недок., ВШТОВХНУ́ТИ (УШТОВХНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., кого, що.

Штовхаючи кого-, що-небудь, примусити увійти, в'їхати кудись.

До кімнати вартові вштовхнули Марію (І. Цюпа);

Негадано лісника вкусила непотрібна думка: навіть борсук із темряви виносить на сонце своє дитя, а ти і себе, і своє чадо вштовхнув у темряву (М. Стельмах);

* У порівн. Він мав звичку, розмовляючи, робити такий рух указовим пальцем, неначе вштовхував свої слова в повітря (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вштовхувати — вшто́вхувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вштовхувати — (уштовхувати), -ую, -уєш, недок., вштовхнути (уштовхнути), -ну, -неш, док., перех. Штовхаючи кого-, що-небудь, примусити увійти, в'їхати кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вштовхувати — ВШТО́ВХУВАТИ (УШТО́ВХУВАТИ), ую, уєш, недок., ВШТОВХНУ́ТИ (УШТОВХНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех. Штовхаючи кого-, що-небудь, примусити увійти, в’їхати кудись. До кімнати вартові вштовхнули Марію (Цюпа, Назустріч.., 1958, 190); *У порівн. Словник української мови в 11 томах