вібрафон
ВІБРАФО́Н, а, ч.
Ударний музичний інструмент, що складається з розміщених у два ряди і поєднаних із набором трубок-резонаторів металевих пластинок, по яких ударяють спеціальними паличками.
Як правило, діапазон вібрафона – три октави (від фа малої октави). Спочатку його використовували у джазі, а нині інколи застосовують у камерних ансамблях (з наук.-попул. літ.);
На вібрафоні грають паличками з кулеподібними головками різної твердості (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вібрафон — вібрафо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вібрафон — -а, ч. Ударний музичний інструмент з певною висотою звучання, тип ксилофона. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вібрафон — (нім. Vibraphone, від лат. vibro — коливання та гр. phone — звук) — ударний інструмент з родини ідіофонів, що складається з двох рядів металевих пластинок різної висоти звуку, які утворюють хроматичний звукоряд. Словник-довідник музичних термінів
- вібрафон — Ударний музичний інструмент (ідіофон); по металевих пластинках, розташованих у 2 ряди, вдаряють паличками, під пластинками містяться трубки-резонатори, кінець кожної трубки з лопатями, які, закриваючи або вікриваючи отвори резонаторів, змінюють силу звуку і створюють враження його вібрації. Універсальний словник-енциклопедія