вібрафон
(нім. Vibraphone, від лат. vibro — коливання та гр. phone — звук) — ударний інструмент з родини ідіофонів, що складається з двох рядів металевих пластинок різної висоти звуку, які утворюють хроматичний звукоряд. Під пластинками розташовані труби — резонатори, які утворюють динамічну вібрацію. Звук на В. видобувають за допомогою двох — чотирьох гнучких очеретяних паличок з м’якими кульками на кінцях.. В. має демпфер, який зменшує силу звуку. Діапазон концертного В. — від F до f2 ; оркестрового — від a до c3 .
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вібрафон — вібрафо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вібрафон — -а, ч. Ударний музичний інструмент з певною висотою звучання, тип ксилофона. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вібрафон — ВІБРАФО́Н, а, ч. Ударний музичний інструмент, що складається з розміщених у два ряди і поєднаних із набором трубок-резонаторів металевих пластинок, по яких ударяють спеціальними паличками. Як правило, діапазон вібрафона – три октави (від фа малої октави). Словник української мови у 20 томах
- вібрафон — Ударний музичний інструмент (ідіофон); по металевих пластинках, розташованих у 2 ряди, вдаряють паличками, під пластинками містяться трубки-резонатори, кінець кожної трубки з лопатями, які, закриваючи або вікриваючи отвори резонаторів, змінюють силу звуку і створюють враження його вібрації. Універсальний словник-енциклопедія