вібрато

(іт. vibrato — коливання) — 1. Виконавський прийом на смичкових інструментах, що надає звуку теплоти і виразності. 2. Прийом гри на клавікорді, який створює враження коливання висоти та сили звуку. 3. Прийом гри на деяких духових інструментах, що полягає в незначному відкриванні клапанів, поєднаному зі зміною інтенсивності видиху музиканта. 4. В співі періодичне змінювання частоти і спектра звуку голосу співака, від якого значною мірою залежить характер сприймання його звучання. Оптимальне В. з частотою 5 — 7 пульсацій на секунду надає звучанню голоса життєвості, одухотвореності та милозвучності. Більша частота пульсацій створює відчуття 'баранця' та 'мекання', менша — 'качання', 'розхитування' звуку. Добре організоване вокальне навчання може забезпечити зміни В. на краще (Д.Смирнов, А.Солов’яненко).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вібрато — вібра́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вібрато — незм., муз. Періодична зміна висоти звука (частотне вібрато) або голосності (амплітудне вібрато). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вібрато — ВІБРА́ТО, невідм., с., муз. Періодичне коливання висоти, сили, тембру якого-небудь звука (голосу, музичного інструмента), яке надає йому особливого забарвлення. Словник української мови у 20 томах
  4. вібрато — вібра́то (італ. vibrato, від vibrare – коливатися) спосіб виконання у грі на струнних (особливо смичкових) інструментах і в співі. В. досягають коливанням пальця лівої руки на струні або зв’язок голосового апарата. Словник іншомовних слів Мельничука