1. Словник української мови у 20 томах

вібруючий

ВІБРУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який вібрує.

Біліло небо, білястим здавалось тонке вібруюче повітря (О. Гончар);

Вібруючий голос [о. Василя] .. викидав цілі стоси .. слів (М. Коцюбинський);

А здалеку по рейках уже наближається вібруючий перестук ешелону (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вібруючий — вібру́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вібруючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до вібрувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вібруючий — ВІБРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вібрува́ти; // у знач. прикм. Вібруючий голос [о. Василя].. викидав цілі стоси.. слів (Коцюб., І, 1955, 323); Біліло небо, білястим здавалось тонке вібруюче повітря (Гончар, І, 1954, 240). Словник української мови в 11 томах