вівсяний

ВІВСЯ́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до ове́с.

Микита підносить з землі один колос вівсяний (П. Козланюк);

За озером – поле: вівсяне, гречане... (І. Нехода);

На голівоньці бриль з вівсяної соломи... (Л. Забашта);

// Вигот. із зерен вівса або з продуктів його оброблення (борошна, крупів).

Одна молодиця показала мені житній та вівсяний хліб (І. Нечуй-Левицький);

З-під них [жорен] у дерев'яну миску .. падало вівсяне борошно (С. Чорнобривець).

2. Кольору соломи вівса; світло-жовтий.

Такий молодий [Уланов], вродливий, з вівсяними бровами над синіми, чистими-чистими очима (Ірина Вільде);

У приймальні при тьмяному світлі гаснички дрімав Онисько. Давно не стрижене вівсяне волосся спадало йому на широкий лоб, на відстовбурчені вуха (Микита Чернявський).