1. Словник української мови у 20 томах

вівсяниця

ВІВСЯ́НИЦЯ, і, ж.

1. Трава – злакова кормова рослина з волотистим суцвіттям, що росте на вологому ґрунті.

Яке щастя, що така якраз погода, що можна жити без вікон, молотити під відкритим небом, спати на скирдах [скиртах] свіжої вівсяниці (У. Самчук);

І цвітіння вівсяниці та стоколосу, і дух прив'ялої грястиці та люцерни .. – все переносило його в дні дитинства (М. Рудь);

Бориско ніс від стіжка оберемок вівсяниці (В. Дрозд).

2. діал. Вівсянка (див. вівся́нка²).

У лісі співає вівсяниця.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вівсяниця — вівся́ниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вівсяниця — -і, ж. 1》 Один із видів трав, злакова кормова рослина, що росте на вологому ґрунті. 2》 діал. Вівсянка (див. вівсянка II). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вівсяниця — див. костриця Універсальний словник-енциклопедія
  4. вівсяниця — ВІВСЯ́НИЦЯ (один із видів трав, злакова кормова рослина, що росте на вологому ґрунті), КОСТРИ́ЦЯ (КІСТРИ́ЦЯ). Пласт зорали й посіяли тимофіївку з вівсяницею лучною (з журналу); Береги ставу.. вкриті були суцільним трав'яним килимом. Саме цвіли костриця, тимофіївка (В. Минко). Словник синонімів української мови
  5. вівсяниця — ВІВСЯ́НИЦЯ, і, ж. (Festuca L.). 1. Один з видів трав, злакова кормова рослина, що росте на вологому грунті. Вівсяниця лучна — довгорічна, вологолюбна нещільнокущова трава заввишки 60-100 см (Колг. енц. Словник української мови в 11 томах
  6. вівсяниця — Вівсяниця, -ці ж. Овсяная солома. Сим. 153. Словник української мови Грінченка