вівсянка

ВІВСЯ́НКА¹, и, ж.

1. Борошно або крупа, вигот. з вівса.

Пшеничну крупу, вівсянку, перловку миють спочатку в теплій, а потім у гарячій воді (з наук.-попул. літ.);

// Вівсяна каша або юшка.

Мама однаково турбувалася як про те, чи поїв Вітя суп, так і про те, чи Марс [собака] вилизав свою вівсянку (О. Іваненко);

Я коли ото у пана коні випасав, то сам бачив, як його псар хворих чи змучених гончаків вівсянкою вигодовував (Ю. Логвин).

2. Вівсяна солома.

Сафрон скочив з брички, м'якою вівсянкою ретельно і туго витер коням спини, боки (М. Стельмах);

За хутором, над Ближнім рівчаком, стояла з осені скирточка вівсянки (В. Дрозд).

ВІВСЯ́НКА², и, ж.

Маленький перелітний жовтогрудий птах родини вівсянкових.

Краса в лісі влітку, скільки пташиного дзвону-передзвону! Та всі голоси – і зяблика, і вівсянки, і зеленушки (О. Донченко);

Парами літають жовтогруді вівсянки (О. Копиленко);

По всьому лісу лунає весняний спів зябликів та вівсянок (Л. Дмитерко);

Ні, то не жайвір, то витинає вівсянка в кущах при долині (Ю. Мушкетик).

ВІВСЯ́НКА³, и, ж.

Дрібна ставкова риба родини коропових.

– Рибу і раки вкинути в воду! – приказав пан хлопцям, що рились у куширі, збираючи вівсянку (Панас Мирний);

У ставах, у яких не спускається вода, риба представлена малоцінними видами (окунь, плітка, вівсянка) (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me