1. Словник української мови у 20 томах

вівторок

ВІВТО́РОК, рка, ч.

Назва другого дня тижня (після неділі).

Отже і вівторок настав (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ніч з вівторка на середу була тривожна (У. Самчук);

– Бувай, солдат! – Прощавай, солдат! – Який-бо день: понеділок? Вівторок? (А. Малишко);

Сьогодні, слава Богу, йому і справді легше. Як так піде, то, може, він до вівторка видужає (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вівторок — вівто́рок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вівторок — [в'іўторок] -рка, м. (ў) -рку Орфоепічний словник української мови
  3. вівторок — вівторка і вівтірка, ч. Назва другого дня тижня (після неділі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вівторок — У вівторок нажав снопів сорок. Про ледачого господаря, що в неділю пив, в понеділок спав, і аж у вівторок почав робити і то недбало. Нажати сорок снопів, це зовсім мало. У вівторок поцілуй бабів сорок. Жарт про вівторок. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. вівторок — Вівто́рок, вівті́рка; -ті́рки, -ті́рків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вівторок — ВІВТО́РОК, рка, ч. Назва другого дня тижня (після неділі). Отже і вівторок настав (Кв.-Осн., II, 1956, 71); — Бувай, солдат! — Прощавай, солдат! — Який-бо день: понеділок? Вівторок? (Мал., II, 1956, 157). Словник української мови в 11 томах
  7. вівторок — Вівторок, -рка м. Вторникъ. В понеділок перед обідом із гармати загули, а в вівторок іще раніше Уманя добули. Макс. Словник української мови Грінченка