відблискувати
ВІДБЛИ́СКУВАТИ, ує, недок.
Давати відблиск; відсвічувати.
Очі в його [діда], правда, одблискують, як луска, проте допитливі й проникливі (С. Васильченко);
Коні гиржать [іржуть], списи відблискують у сонці, шаблі бряжчать (У. Самчук);
Сашкове обличчя було бліде, у карих очах відблискував вогонь від свічок (К. Гриб);
Ген-ген червонів череп'яною стріхою склад, дивився віконцями, в яких відблискували останні промені згасаючого сонця (І. Чендей);
// Мати якийсь додатковий колір, відтінок; відливати, відсвічувати.
Під прапором горить лампочка, і серед чорного масиву осінньої ночі прапор червоно відблискує на далекі околиці (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відблискувати — відбли́скувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відблискувати — -ує, недок. Давати відблиск; відсвічувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відблискувати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
- відблискувати — ВІДБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. Давати відблиск; відсвічувати. Очі в його [діда], правда, одблискують, як луска, проте допитливі й проникливі (Вас. Словник української мови в 11 томах