відбрити
ВІДБРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док.
1. що. Те саме, що збри́ти.
Актор скаржився, що йому довелося навіть відбрити вуса, щоб краще було видно міміку губів (з газ.).
2. кого, що і без прям. дод., перен. Різко відповісти, вилаяти.
– Отак ти мене, Ваню, й тоді одбрив (Ю. Яновський);
– Добре, козаче, відбрив! – не розсердився, а засміявся вусань (М. Стельмах);
Навіть посміхнувся: дівча, а як відбрило, як провчило тебе, лисого. От тобі й Інка! (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відбрити — відбри́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відбрити — -ию, -иєш, док., перех. 1》 Вибрити якесь місце. 2》 перен., фам. Різко відповісти, вилаяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відбрити — Аю, -аєш, недок., відбрити, -ию, -иєш, док. Різко відмовляти. Та чого ти його так швидко відбрила? Позустрічались би трохи... Словник сучасного українського сленгу
- відбрити — див. сказати Словник синонімів Вусика
- відбрити — ВІДБРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. 1. Вибрити якесь місце. 2. перен., фам. Різко відповісти, вилаяти. — Отак ти мене, Ваню, й тоді одбрив (Ю. Янов., Мир, 1956, 176); — Добре ж ти його відбрила (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 86). Словник української мови в 11 томах