1. Словник української мови в 11 томах

відбрити

ВІДБРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Вибрити якесь місце.

2. перен., фам. Різко відповісти, вилаяти.

— Отак ти мене, Ваню, й тоді одбрив (Ю. Янов., Мир, 1956, 176);

— Добре ж ти його відбрила (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відбрити — відбри́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відбрити — -ию, -иєш, док., перех. 1》 Вибрити якесь місце. 2》 перен., фам. Різко відповісти, вилаяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відбрити — ВІДБРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док. 1. що. Те саме, що збри́ти. Актор скаржився, що йому довелося навіть відбрити вуса, щоб краще було видно міміку губів (з газ.). 2. кого, що і без прям. дод., перен. Різко відповісти, вилаяти. Словник української мови у 20 томах
  4. відбрити — Аю, -аєш, недок., відбрити, -ию, -иєш, док. Різко відмовляти. Та чого ти його так швидко відбрила? Позустрічались би трохи... Словник сучасного українського сленгу
  5. відбрити — див. сказати Словник синонімів Вусика