відбутий

ВІДБУ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до відбу́ти 1.

Аж над раном [ранком] по відбутих муках зложено пов'язаних в'язнів на драбинястий віз і повезено до міста (І. Франко);

Денис усе оповідав, не помічаючи того нічого, розпалений своїм оповіданням, згадкою про відбуту боротьбу (Б. Грінченко);

Дали хлопцям від двох до п’яти років. Комусь навіть зарахували час, відбутий під слідством, – рік і дев’ять місяців (Л. Костенко);

// відбу́то, безос. пред.

Нарешті всі паради, всі приватні й урочисті засідання відбуто (В. Винниченко).