1. Словник української мови у 20 томах

відваблювати

ВІДВА́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВА́БИТИ, блю, биш; мн. відва́блять; док., кого.

Ваблячи, відвертати когось від чого-небудь.

І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відваблювати — відва́блювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відваблювати — ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось), ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. — Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад... Словник синонімів української мови
  3. відваблювати — ВІДВА́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВА́БИТИ, блю, биш; мн. відва́блять; док., перех. Ваблячи, відвертати когось від чого-небудь. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 107). Словник української мови в 11 томах