1. Словник української мови у 20 томах

відваджувати

ВІДВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ДИТИ, джу, диш, док., кого, розм.

1. Примушувати когось переставати що-небудь робити, відучувати від якоїсь звички.

Аби відвадити інших від пошуків такої слави, ефеська влада не лише стратила Герострата, а й заборонила згадувати його ім'я під страхом смертної кари (з наук.-попул. літ.);

Перспективи померти передчасно, а до цього страждати від виснажливих захворювань виявилося недостатньо для того, щоб відвадити курців від шкідливої звички (із журн.).

2. Відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось.

З весною, одваджуючи хлопців, до неї щовечора почав приходити Лаврін (М. Стельмах);

– Хіба ж не сама я, – казала далі дівчина.., – не сама одвадила од себе всіх хлопців? (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відваджувати — відва́джувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. відваджувати — -ую, -уєш, недок., відвадити, -джу, -диш, док., перех., розм. Відбивати, бажання, охоту ходити куди-небудь, до когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відваджувати — Віднаджувати, віднадити, повіднаджувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. відваджувати — див. усувати Словник синонімів Вусика
  5. відваджувати — ВІДНА́ДЖУВАТИ (відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось, робити що-небудь), ВІДВА́ДЖУВАТИ розм. — Док.: відна́дити, відва́дити. Лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати (М. Трублаїні); — Хіба ж не сама я.. одвадила од себе всіх хлопців? (С. Васильченко). Словник синонімів української мови
  6. відваджувати — ВІДВА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Відбивати охоту ходити куди-небудь, до когось. — Хіба ж не сама я, — казала далі дівчина,.. — не сама одвадила од себе всіх хлопців? — (Вас., І, 1959, 113). Словник української мови в 11 томах