відвойовуватися

ВІДВОЙО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДВОЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док.

1. тільки док., розм. Закінчити воювати.

– А ти що це, у відпустку, чи зовсім уже відвоювався? (А. Головко);

– А ти, значить, одвоювався. Високих чинів заслужив? – Найвищих, – посміхнувся Кобзар. – Рядовий (С. Журахович).

2. тільки недок. Пас. до відвойо́вувати 1, 2.

Царські воєводи ті українські міста, які відвойовувались силами союзників, вважали здобутком царя (з наук.-попул. літ.);

І коли, буває, зберуться біля нього жінки, чиїми зіллями та припарками йому відвойовується життя, то навіть у грубуватих жартах своїх рятівниць він вчуває, як багато важить для них сама його присутність у цьому загубленому в степах .. хутірцеві (О. Гончар).