1. Словник української мови у 20 томах

відгвинчуватися

ВІДГВИ́НЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДГВИНТИ́ТИСЯ, и́ться, док.

1. Обертаючись за гвинтовою нарізкою, відокремлюватися, зніматися.

Гайки і нарізна шпилька можуть відгвинчуватися через високу температуру випускного колектора (з наук.-техн. літ.);

* Образно. – Коли подумаєш, то голова йде обертом і сама відгвинчується від плечей (З. Тулуб).

2. тільки недок. Пас. до відгви́нчувати.

Після натиснення на клямку корпус приладу для беззвучної і безполуменевої стрільби повинен відгвинчуватися зусиллями рук (з наук.-техн. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгвинчуватися — відгви́нчуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відгвинчуватися — -ується, недок., відгвинтитися, -иться, док. 1》 Обертаючись по гвинтовій нарізці, відокремлюватися, зніматися. 2》 тільки недок. Пас. до відгвинчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгвинчуватися — ВІДГВИ́НЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДГВИНТИ́ТИСЯ, и́ться, док. 1. Обертаючись по гвинтовій нарізці, відокремлюватися, зніматися. *Образно. —Коли подумаєш, то голова йде обертом і сама відгвинчується від плечей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 117). 2. тільки недок. Пас. до відгви́нчувати. Словник української мови в 11 томах