відгороджуватися
ВІДГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДГОРОДИ́ТИСЯ, оджу́ся, о́дишся, док.
1. Якою-небудь перепоною відокремлювати, відділяти себе або свої володіння від кого-, чого-небудь.
[Тірца:] Посій понад границями пшеницю добру, відгородись житами від пустині (Леся Українка);
Однієї ночі вона [Маруся] покинула одинокого батька і втекла до Степана. Тоді Микита прокляв її, прокляв увесь рід її аж до сьомого коліна, .. купив верболозу й одгородився від усіх людей величезним тином (Л. Яновська);
Замоскворіччя, відгородившись із півдня новим широким валом, тяглося дружно вгору (Василь Шевчук).
2. перен. Позбавляти себе зв'язку із ким-, чим-небудь; ізолюватися.
Ми .. повинні строго окреслити обсяг етнографії, .. відмежуватись від інших областей знання. Але відмежуватись – не значить одгородитись (М. Рильський);
Розгородилися кордонами, богами, ненавистю, а хто може відгородитися від часу? (П. Загребельний);
* У порівн. Іван Біляк. Неймовірно ерудований, як на свій вік. Книжкова міль. Своїми окулярами немов відгородився від світу (Р. Іваничук).
Значення в інших словниках
- відгороджуватися — відгоро́джуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відгороджуватися — -уюся, -уєшся, недок., відгородитися, -оджуся, -одишся, док. 1》 Якою-небудь перепоною відокремлювати, відділяти себе або свої володіння від кого-, чого-небудь. 2》 перен. Позбавляти себе зв'язку з ким-, чимнебудь; ізолюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відгороджуватися — ВІДМЕЖО́ВУВАТИСЯ (відокремлюватися від чогось), ВІДДІЛЯ́ТИСЯ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИСЯ. — Док.: відмежува́тися, відділи́тися, відгороди́тися. Вілла "Урсула" з її мешканцями ніби жила своїм.. життям, відмежувавшись від подій (Н. Рибак); Потоком лиш.. Словник синонімів української мови
- відгороджуватися — ВІДГОРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДГОРОДИ́ТИСЯ, оджу́ся, о́дишся, док. 1. Якою-небудь перепоною відокремлювати, відділяти себе або свої володіння від кого-, чого-небудь. Словник української мови в 11 томах