відгрібатися
ВІДГРІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДГРЕБТИ́СЯ, бу́ся, бе́шся; мин. ч. відгрі́бся, гребла́ся, ло́ся; мн. відгребли́ся; док.
1. Відкидати що-небудь (землю, сніг і т. ін.) від себе лопатою, граблями, руками і т. ін.; звільнятися від землі, снігу і т. ін.
Все дужче випручуюсь і відгрібаюсь, а чую: землю жую, бо в роті її повно (В. Барка);
Землею в окопі його привалило... Одгрібся. Отямився (І. Нехода);
* Образно. – Якесь лихо з самого малку мене [Чіпку] окривало, – з самого малку воно вчепилося за мене, ніяк я від нього ні одіб'юся, ні одгребуся! (Панас Мирний).
2. від чого, розм. Те саме, що відгріба́ти 3.
Даремне силкувалися вони [мореплавці] од острова одгребтися: супутній вітер не давав їм вийти з затоки в море (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).
Значення в інших словниках
- відгрібатися — відгріба́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відгрібатися — -аюся, -аєшся, недок., відгребтися, -буся, -бешся; мин. ч. відгрібся, -греблася, -греблося; мн. відгреблися; док. 1》 Відкидати що-небудь (землю, сніг тощо) від себе лопатою, руками і т. ін.; звільнятися від землі, снігу тощо. 2》 від чого, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відгрібатися — ВІДГРІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДГРЕБТИ́СЯ, бу́ся, бе́шся; мин. ч. відгрі́бся, гребла́ся, ло́ся; мн. відгребли́ся; док. 1. Відкидати що-небудь (землю, сніг тощо) від себе лопатою, граблями, руками й т. ін.; звільнятися від землі, снігу тещо. Словник української мови в 11 томах