відгрібати
ВІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. відгрі́б, гребла́, ло́; мн. відгребли́; док.
1. що. Відкидати, відсувати що-небудь лопатою, граблями, руками і т. ін.
Вуси лізли йому в рот .. Він одгрібав їх пальцями (І. Нечуй-Левицький);
Матроси, зрозумівши, чого він хоче, починають одгрібати гільзи в куток (В. Кучер);
Не взявся [Павлусь] й за лопату, щоб одгребти сніг од порога (О. Стороженко);
[Михайлов:] Тунель низький – щоб землю відгребти, пересуватись можна тільки плазом (С. Голованівський).
2. що, рідко. Те саме, що вигріба́ти.
Які руки загрібали, щоб і ті відгрібали (П. Чубинський);
Одгребла [Христя] руками шматок льодини і пошпурила (Панас Мирний).
3. від чого, розм. Гребучи веслами, гвинтами і т. ін. віддалятися, відпливати від чого-небудь.
Він відгріб досить далеко від пристані, сподіваючись на гарний улов на глибині (із журн.);
Четверо хлопців з команди знімають черевики та закочують штани. Сідають на катамаран та пробують відгребти від берега, але їм це не вдається: вітром і хвилями їх прибиває назад (з газ.).
Значення в інших словниках
- відгрібати — відгріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відгрібати — -аю, -аєш, недок., відгребти, -бу, -беш; мин. ч. відгріб, -гребла, -гребло; мн. відгребли; док., перех. 1》 Відкидати, відсувати що-небудь лопатою, граблями, руками й т. ін. 2》 рідко. Те саме, що вигрібати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відгрібати — ВИГРІБА́ТИ (гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте), ВИГОРТА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ рідше. — Док.: ви́гребти, ви́горнути, відгребти́. Підчепив (Левко) мішок до підкоша і почав вигрібати муку (М. Стельмах); З печі вигребли жар (І. Словник синонімів української мови
- відгрібати — Відгріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; відгребти́, -гребу́, -гребе́ш; відгрі́б, -гребла́, -гребли́; відгрі́бши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відгрібати — ВІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. відгрі́б, гребла́, ло́; мн. відгребли́; док., перех. 1. Відкидати, відсувати що-небудь лопатою, граблями, руками й т. ін. Вуси лізли йому в рот.. Він одгрібав їх пальцями (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- відгрібати — Відгріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. відгребти, -гребу, -беш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Які руки загрібали, щоб ті і відгрібали. Чуб. І. 99. 2) Отбрасывать, отбросить, отталкивать, оттолкнуть (ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взімі брали б руками. Ном. № 559. Словник української мови Грінченка