1. Словник синонімів української мови

відгрібати

ВИГРІБА́ТИ (гребучи, витягати, вибирати звідки-небудь щось сипке, розсипчасте), ВИГОРТА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ рідше. — Док.: ви́гребти, ви́горнути, відгребти́. Підчепив (Левко) мішок до підкоша і почав вигрібати муку (М. Стельмах); З печі вигребли жар (І. Нечуй-Левицький); Недалеко біля пристані ритмічно вигортала пісок "черпалка" (Г. Епік); Які руки загрібали, щоб і ті відгрібали (П. Чубинський).

ВІДГОРТА́ТИ (горнучи що-небудь руками або знаряддям, переміщати в інше місце), ВІДСУВА́ТИ, ВІДГРІБА́ТИ, ВІДКИДА́ТИ. — Док.: відгорну́ти, відсу́нути, відгребти́, відки́нути. Стиснувши щелепи, працюють довжелезними гаками ті, що відгортають шлак (Я. Качура); Трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку, витяг з якогось темничка барильце (Марко Вовчок); Дівчата відгрібали зерно дерев'яними лопатами (М. Томчаній); Після обіду мужчини, забравши лопати, пішли відкидати сніг (І. Сенченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгрібати — відгріба́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відгрібати — -аю, -аєш, недок., відгребти, -бу, -беш; мин. ч. відгріб, -гребла, -гребло; мн. відгребли; док., перех. 1》 Відкидати, відсувати що-небудь лопатою, граблями, руками й т. ін. 2》 рідко. Те саме, що вигрібати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгрібати — ВІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. відгрі́б, гребла́, ло́; мн. відгребли́; док. 1. що. Відкидати, відсувати що-небудь лопатою, граблями, руками і т. ін. Вуси лізли йому в рот .. Він одгрібав їх пальцями (І. Словник української мови у 20 томах
  4. відгрібати — Відгріба́ти, -гріба́ю, -гріба́єш; відгребти́, -гребу́, -гребе́ш; відгрі́б, -гребла́, -гребли́; відгрі́бши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відгрібати — ВІДГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. відгрі́б, гребла́, ло́; мн. відгребли́; док., перех. 1. Відкидати, відсувати що-небудь лопатою, граблями, руками й т. ін. Вуси лізли йому в рот.. Він одгрібав їх пальцями (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. відгрібати — Відгріба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. відгребти, -гребу, -беш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Які руки загрібали, щоб ті і відгрібали. Чуб. І. 99. 2) Отбрасывать, отбросить, отталкивать, оттолкнуть (ногою, рукою). Літом одгрібають ногами, а взімі брали б руками. Ном. № 559. Словник української мови Грінченка