1. Словник української мови у 20 томах

відгуркотіти

ВІДГУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

Закінчити, перестати гуркотіти.

Видно, вже ніхто не привозив сюди збіжжя для помолу, давно відгуркотіли і зупинилися кам'яні жорна (В. Малик);

Одгуркотіли битви, тихо стало (М. Рудь);

Трактор уже відгуркотів, зник за горбом (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгуркотіти — відгуркоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відгуркотіти — -очу, -отиш, док. Перестати, закінчити гуркотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгуркотіти — ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ (про дію, подію, явище, відрізок часу — дійти до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАВЕРШИ́ТИСЯ, ДОВЕРШИ́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ДІЙТИ́, ПОГА́СНУТИ (про певний часовий відрізок); ВІДШУМІ́ТИ, ВІДГРИМІ́ТИ, ВІДГУРКОТІ́ТИ... Словник синонімів української мови
  4. відгуркотіти — ВІДГУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Перестати, закінчити гуркотіти. Уже комбайни стихли по степах,.. Одгуркотіли зіси і безтарки (Вирган, В розп. літа, 1959, 148); Одгуркотіли битви, тихо стало (Рудь, Гомін.., 1959, 86). Словник української мови в 11 томах