1. Словник української мови у 20 томах

відгусти

ВІДГУСТИ́, уду́, уде́ш; мин. ч. відгу́в, гула́, ло́; мн. відгули́; док.

Закінчити, перестати густи.

На білу гречку впали роси, Веселі бджоли одгули (М. Рильський);

Гудки на п'ятдесяти промислових підприємствах вже відгули (Ю. Смолич);

Давно відгриміли бубни, відгули перегудниці, .. не чути в княжім теремі й гуку та гаму гостей (Д. Міщенко);

// перен. Закінчитися (про що-небудь гучне, бурхливе).

Відгриміло минуле війною, в переможних боях одгуло (І. Гончаренко);

// безос.

Сім десятків дідові старому, Сам незчувсь, коли і відгуло (В. Симоненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгусти — відгусти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відгусти — -уду, -удеш; мин. ч. відгув, -гула, -гуло; мн. відгули; док. Перестати, закінчити густи. Закінчитися (про що-небудь гучне, бурхливе). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгусти — ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ (про дію, подію, явище, відрізок часу — дійти до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАВЕРШИ́ТИСЯ, ДОВЕРШИ́ТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ДІЙТИ́, ПОГА́СНУТИ (про певний часовий відрізок); ВІДШУМІ́ТИ, ВІДГРИМІ́ТИ, ВІДГУРКОТІ́ТИ... Словник синонімів української мови
  4. відгусти — ВІДГУСТИ́, уду́, уде́ш; мин. ч. відгу́в, гула́, ло́; мн. відгули́; док. Перестати, закінчити густи. Гудки на п’ятдесяти промислових підприємствах вже відгули (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 13); Веселі бджоли одгули (Рильський, І, 1956, 27); // перен. Словник української мови в 11 томах
  5. відгусти — Відгусти, -ду, -деш гл. Окончить гудѣть, шумѣть. Одгуло весілля, зосталися молоді самі у хаті. МВ. (О. 1862. І. 95). Словник української мови Грінченка