відгін
ВІДГІ́Н, го́ну, ч.
1. Перебування худоби на далеких пасовищах.
Він чабан, тому може під час відгону табунів непомітно для інших зникнути з пасовища і за кілька днів домчати до Воїня чи Лубна і повернутися назад... (В. Малик).
2. спец. Дія за знач. відго́нити² 4.
У 1912 р. починають добувати бензин з нафти способом прямого відгону (з наук. літ.).
3. спец. Продукт відганяння якої-небудь речовини.
Відгін, який отримують під час переганяння спирту з відходів лікеро-горілчаного виробництва, називають дистилятом (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відгін — відгі́н 1 іменник чоловічого роду спосіб; дія відгі́н 2 іменник чоловічого роду продукт Орфографічний словник української мови
- відгін — -гону, ч. 1》 Спосіб відгодівлі худоби, за якого вона весь час перебуває на пасовищі. 2》 спец. Дія за знач. відгонити II 4). 3》 Продукт відганяння якої-небудь речовини. || Поділ суміші компонентів на фракції за допомогою кип'ятіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відгін — ВІДГІ́Н, го́ну, ч. 1. Спосіб відгодівлі худоби, при якому вона весь час перебуває на пасовищі. 2. спец. Дія за знач. відго́нити² 4. У 1912 р. починають добувати бензин з нафти способом прямого відгону (Нафта.., 1951, 15). 3. Продукт відганяння якої-небудь речовини. Словник української мови в 11 томах
- відгін — Відгін, -гону м. Отбой. Від баб одгону нема. Словник української мови Грінченка