1. Словник української мови у 20 томах

відгінний

ВІДГІ́ННИЙ, а, е.

1. Пов'язаний із відгоном худоби.

Господарювали скотарі за двома різновидами організації праці: відгінним та перегінним (з наук. літ.);

Відгінна форма випасу худоби, при якій худобу виганяли на віддалені пасовища, де вона утримувалася до осені, набула завершеного вигляду у гірському скотарстві Карпат, особливо Гуцульщини (з наук.-попул. літ.).

2. спец. Признач. для відгону (у 2 знач.).

Для зневоднювання високов'язких нафтопродуктів необхідні автоклави, перегрівачі та відгінні апарати з рухомими дисками (з наук.-техн. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгінний — відгі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відгінний — -а, -е. 1》 Пов'язаний із відгоном худоби (овець і т. ін.). 2》 Признач. для відгону (у 2 знач.). Відгінний апарат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгінний — ВІДГІ́ННИЙ, а, о. 1. Пов’язаний із відгоном худоби (овець і т. ін.). Тваринництво тут [у Центральному Казахстані] переважно відгінного типу (Ек. геогр. СРСР, 1957, 354); На відгінних пасовищах пасеться 9000 овець (Колг. Укр., 11, 1957, 41). 2. Признач. для відгону (в 2 знач.). Відгінний апарат. Словник української мови в 11 томах