1. Словник української мови в 11 томах

відгінний

ВІДГІ́ННИЙ, а, о.

1. Пов’язаний із відгоном худоби (овець і т. ін.).

Тваринництво тут [у Центральному Казахстані] переважно відгінного типу (Ек. геогр. СРСР, 1957, 354);

На відгінних пасовищах пасеться 9000 овець (Колг. Укр., 11, 1957, 41).

2. Признач. для відгону (в 2 знач.).

Відгінний апарат.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відгінний — відгі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відгінний — -а, -е. 1》 Пов'язаний із відгоном худоби (овець і т. ін.). 2》 Признач. для відгону (у 2 знач.). Відгінний апарат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відгінний — ВІДГІ́ННИЙ, а, е. 1. Пов'язаний із відгоном худоби. Господарювали скотарі за двома різновидами організації праці: відгінним та перегінним (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах